Яка ж краса ці лілії червневі!
В пахучих квітах - неба Божество
Строкатий ранок у садах вишневих
З дощу краплинок оживляв єство.
(Галина Коризма)
Хризантеми -останній аккорд в осінній симфонії фарб -
Як я люблю,ці хризантеми білі!
Ці сонечка,що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій ,що панує,
в квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують,
Сріблясті дива,кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити,жити на землі.
Чорнобривці чорноброві
квітнуть в тиші вечоровій
Чорнобривці чарівні
Так і просяться в пісні.
Неначе кетяги калини,
Червоні флокси зацвіли,
Голівки долу похилили,
Бо важко їм тягар нести.
Одне стебло - квіток багато,
Мов у намистечку в росі.
Захоплюватись й дивуватись
Не перестанеш цій красі.
Немає коментарів:
Дописати коментар